Взимку ми звикаємо бачити дороги, посипані сіллю, і рідко
замислюємося над тим, що відбувається після відлиги. Насправді вона не
розчиняється безслідно – разом із талими водами потрапляє на узбіччя, у ґрунт,
а згодом і у водойми.
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звертає увагу, що
відповідно до даних міжнародних екологічних досліджень (FAO, EPA) надмірне
використання протиожеледних матеріалів на основі хлориду натрію призводить до
засолення ґрунтів, погіршення їх структури, зниження водопроникності та втрати
родючості. Натрій, який міститься у солі, витісняє з ґрунту корисні елементи,
через що земля ущільнюється, гірше пропускає воду та повітря і втрачає
родючість. Для рослин це означає уповільнений ріст, пошкодження кореневої системи,
а інколи й повне всихання.
Навесні це добре видно вздовж доріг: пожовклі газони,
ослаблені дерева, які довго не розпускають листя. Часто такі наслідки помилково
пояснюють морозами, хоча справжня причина – саме засолення ґрунту.
Є й інша проблема, менш помітна. Сніг протягом зими
накопичує не лише сіль, а й пил, частинки гуми з шин, залишки пального та інші
забруднювачі. Під час інтенсивного танення формується концентрований потік
талої води, який переносить ці речовини у зливову каналізацію та водні об’єкти,
підвищуючи рівень їх мінералізації.
Це не означає, що від протиожеледних матеріалів потрібно
відмовитися. Без них зимові дороги були б небезпечними. Але важливо пам’ятати
про баланс. Менша кількість солі, правильне її зберігання, своєчасне прибирання
піщано-сольових залишків навесні – прості речі, які реально зменшують шкоду для
довкілля.